- плекати
- (з любов'ю вирощувати, викохувати кого / що-н.), викохувати, кохати, ростити, леліяти
Словник синонімів української мови. 2014.
плекати
Смотреть что такое "плекати" в других словарях:
плекати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) З любов ю вирощувати, виховувати кого , що небудь; викохувати. || Дбайливим доглядом, піклуванням добиватися найкращого стану, вигляду. 2) перен. З любов ю зберігати в пам яті, серці що небудь, пристрасно мріяти про… … Український тлумачний словник
плекати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
плекати — годувати грудьми … Лемківський Словничок
кохати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі. 2) рідко. Те саме, що любити 1). 3) Дбайливо вирощувати, плекати що небудь, ходити коло чогось. || Старанно доглядати що небудь. || Виховувати,… … Український тлумачний словник
виховувати — I = виховати 1) (кого виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культури поведінки), вирощувати, виростити, плекати, ростити, формувати, виколисувати, виколихувати, виколисати,… … Словник синонімів української мови
голубити — блю, биш; мн. голу/блять; недок., перех. 1) Проявляти ніжність, ласку; пестити. || З ласкою припадати до чого небудь, гладити що небудь. 2) перен. Любовно виношувати, плекати (надію, мрію тощо) … Український тлумачний словник
гонобити — блю, биш; мн. гоно/блять; недок., перех. і без додатка, заст. Плекати, викохувати. || з інфін. Намагатися, бажати зробити що небудь … Український тлумачний словник
емпіреї — їв, мн., книжн. 1) У давньогрецькій міфології – найвища частина неба, наповнена вогнем і світлом, де жили боги. 2) перен. Висота, височінь. •• Вита/ти в емпіре/ях фантазувати, плекати нездійсненні мрії … Український тлумачний словник
леліяти — і/ю, і/єш, недок., перех. 1) Оточувати ласкою, піклуванням; пестити, голубити. || перен. Дбайливо, з любов ю доглядати що небудь. 2) перен. Те саме, що плекати … Український тлумачний словник
надія — ї, ж. 1) Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. 2) Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого небудь. Плекати надію. •• Бу/ти при наді/ї діал. бути … Український тлумачний словник
